1 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!
2 (12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...
3 (12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого
4 (12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?
5 (12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!
6 (12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!
7 (12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!
8 (12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.